Чи можна поєднувати селен та магній?

Магній та селен – це мінеральні елементи, які відіграють важливу роль в організмі людини. Вони недарма зараховуються до необхідних поживних речовин. Рідко коли спостерігається надлишок цих сполук в організмі, тому роздуми щодо потенційних ризиків, пов’язаних із їх поєднанням, наприклад, у дієтичних добавках, видаються цілком однозначними. 

1. На що впливає магній?
2. Що регулює селен?
3. Чи можна приймати селен разом із магнієм?

На що впливає магній?

З точки зору функціональності, магній кваліфікується передусім як електроліт, який модулює провідність сигналів в організмі, але він також відомий і як мінерал, що входить до складу кісток. Будучи електролітом, він бере участь у роботі скелетних м’язів, серця і кровоносних судин, а також впливає на активність нервової системи.

Крім того, магній є кофактором (свого роду підсилювачем) у синтезі білків і ДНК, чи глутатіону (сильного антиоксиданту), а також у метаболізуванні вуглеводів. Регулярне і достатньо високе надходження магнію необхідне для профілактики метаболічних захворювань, включаючи діабет 2 типу та гіпертонію.

Вважається, що дорослим жінкам потрібно приблизно 320 мг магнію, а чоловікам – майже 420 мг. Вища потреба у чоловіків зумовлена, зокрема, більшою м’язовою масою. Його регулярне «постачання» в організм забезпечують насамперед мінеральні води.

Велику кількість магнію можна знайти у таких продуктах, як: гарбузове насіння та насіння чіа (майже 156 та 111 мг відповідно у трохи менше ніж 3 ложках). Іншими важливими джерелами у щоденному раціоні є шпинат (78 мг у половині склянки після варіння), горіхи (74-80 мг у жмені) і бобові (35-60 мг у половині склянки). Певна кількість також може надійти в організм через споживання риби (24-26 мг у менш ніж 85 г після термічної обробки) або коричневого рису (42 мг у половині склянки після варіння).

Що регулює селен?

Через свої невеликі розміри селен відносять до мікроелементів. В організмі він виконує свої функції переважно у вигляді селенопротеїнів, тобто молекул селену, поєднаних зі сполуками білкового походження, яких ідентифіковано приблизно 25. В основному мова про нього заходить з точки зору антиоксидантних функцій. Він важливий, зокрема, для правильного функціонування імунної системи та захисту щитоподібної залози.

В імунній системі він виконує роль фактора, що гальмує розвиток запалення. З іншого боку, щитоподібну залозу він захищає опосередковано, модулюючи активність глутатіонпероксидази і, як наслідок, пригнічуючи пошкодження ДНК або порушення метаболізму ліпопротеїнів (наприклад, тих, які беруть участь у транспортуванні холестерину).

Дорослій людині потрібно приблизно 55 мкг селену на день. Рівень його споживання значною мірою залежить від багатства місцевого ґрунту і вод. Найбільше селену міститься у безконкурентних бразильських горіхах (приблизно 544 мкг у жмені).

Певні дози цього елемента також присутні у рибі (45-92 мкг у менш ніж 85 г після термічної обробки), м’ясі та субпродуктах (22-33 мкг у менш ніж 85 г після термічної обробки), а трохи менше селену можна знайти у яйцях (15 мкг в одному яйці, звареному круто), або молочних продуктах (20 мкг у склянці домашнього сиру), або в коричневому рисі (19 мкг у склянці після варіння) і білій квасолі (13 мкг у склянці консервованої квасолі).

Чи можна приймати селен разом із магнієм?

Селен і магній можна поєднувати, оскільки ці елементи доповнюють один одного у деяких своїх функціях, а також зустрічаються разом у певних харчових продуктах. Особам, які споживають невеликі кількості вищезазначених продуктів, або мають підвищену потребу (наприклад, спортсмени, люди із хронічними хворобами), слід розглянути можливість прийому препаратів, що містять обидва обговорювані вище мінеральні компоненти. Добре засвоюваним селеном є селенометіонін, а магній найчастіше рекомендують у формі цитрату.