Цинк для дітей — безпечне дозування та значення для розвитку

Цинк був виділений як метал ще у XVIII столітті. Сьогодні відомо, що це життєво необхідний мінеральний елемент, який присутній у всьому організмі та бере участь у роботі сотень ферментів і регуляторних білків. Достатній рівень його споживання має важливе значення, зокрема, у періоди інтенсивного росту та статевого дозрівання. Тема цинку є особливо важливою в раціоні дітей, де динаміка змін потреби є найвищою, а водночас це період, коли формуються харчові звички.

1. Значення цинку для розвитку
2. Цинк у раціоні дитини
3. Прийом добавок цинку

Значення цинку для розвитку

Цинк — це мінеральний елемент, який присутній у багатьох структурах і системах організму. Особливе значення має його участь у синтезі дезоксирибонуклеїнової кислоти, тобто ДНК, а також у процесі клітинного поділу. Цинк також бере участь у підтримці нормального синтезу білка, а це пов'язано з розвитком тканин, клітинним оновленням та перебігом багатьох процесів росту.

Його наявність також важлива для функціонування імунної системи, яка у дітей перебуває у фазі дозрівання та постійно стикається з новими подразниками навколишнього середовища. У літературі також підкреслюється зв'язок цинку з нормальним метаболізмом макроелементів та енергетичними обмінами, що має значення в період інтенсивної активності, навчання та психофізичного розвитку.

Цинк також обговорюється в контексті підтримання нормального стану шкіри, волосся та нігтів. Однак варто зазначити, що це не компонент, який діє вибірково або ситуативно, а елемент, який щодня використовується організмом у численних метаболічних процесах.

Цинк у раціоні дитини

Відповідно до норм харчування для населення Польщі, потреба у цинку у дітей зростає з віком. Рекомендована добова доза становить 3 мг у віці 1–3 років, 5 мг у віці 4–9 років та 8 мг у віці 10–12 років. У старших вікових групах ці показники також різняться залежно від статі і становлять 9 мг для дівчат та 11 мг для хлопців у віці 13–18 років.

Основним способом забезпечення дітей цинком має бути правильно скомпонований раціон, заснований на різноманітних продуктах харчування. До найважливіших джерел цього елемента належать м'ясо, риба, яйця, молочні продукти, а також деякі зернові продукти, насіння бобових культур, кісточки та горіхи, хоча біодоступність цинку з рослинної їжі є нижчою. Це пов’язано, зокрема, з присутністю фітатів, які обмежують всмоктування деяких мінеральних елементів із шлунково-кишкового тракту.

"Цинк має величезне значення для здоров'я не тільки людини, але й тварин. Не слід перевищувати рекомендовану дозу — в середньому людина потребує кільканадцять міліграмів цинку на день. Потреба може бути вищою у спортсменів та осіб віком 50–70 років, а алкоголь і діуретики значно посилюють втрату цинку з сечею." Лукаш Домерацький — дієтолог

Це, однак, не означає, що раціон дитини має базуватися виключно на одній групі продуктів, але підкреслює важливість комплексного підходу до харчування, його різноманітності та регулярності. Прийом добавок цинку не слід розглядати як стандартний елемент догляду за здоровою дитиною, ані як простий спосіб поліпшення імунітету чи росту без попередньої медичної оцінки. У випадку дітей рішення про включення препарату має ґрунтуватися на консультації з педіатром, який враховує вік, режим харчування, стан здоров’я, застосовувані ліки та доцільність такого підходу.

Орієнтовний вміст цинку в окремих продуктах харчування

Прийом добавок цинку

На ринку представлені різні форми цинку, зокрема глюконат, цитрат, піколінат або сульфат, а препарати можуть випускатися у вигляді крапель, сиропів, таблеток для розсмоктування або капсул. У добавках для дітей цинк найчастіше міститься в дозах від приблизно 5 до 10 мг на добову порцію. Надмірне споживання цинку може бути пов’язане з побічними ефектами та порушувати обмін інших мінеральних елементів, особливо міді, а в деяких випадках також впливати на переносимість шлунково-кишковим трактом.

Особливо обережними слід бути тоді, коли дитина одночасно отримує кілька вітамінно-мінеральних препаратів, оскільки в такому випадку легко несвідомо підсумувати дози з різних джерел. З точки зору батьків, найбезпечніший підхід полягає в тому, щоб у першу чергу подбати про раціон харчування, не намагатися самостійно діагностувати дефіцити і не розглядати добавки як стандартне рішення, а як захід, що розглядається індивідуально після консультації з фахівцем. 

Джерела:

• Krebs, N. F., Miller, L. V., & Hambidge, K. M. (2014). Zinc deficiency in infants and children: a review of its complex and synergistic interactions. Paediatrics and international child health, 34(4), 279–288. https://doi.org/10.1179/2046905514Y.0000000151
• Stammers, A. L., Lowe, N. M., Medina, M. W., Patel, S., Dykes, F., Pérez-Rodrigo, C., Serra-Majam, L., Nissensohn, M., & Moran, V. H. (2015). The relationship between zinc intake and growth in children aged 1-8 years: a systematic review and meta-analysis. European journal of clinical nutrition, 69(2), 147–153. https://doi.org/10.1038/ejcn.2014.204
• Strand, T. A., & Mathisen, M. (2023). Zinc - a scoping review for Nordic Nutrition Recommendations 2023. Food & nutrition research, 67, 10.29219/fnr.v67.10368. https://doi.org/10.29219/fnr.v67.10368